Sisters Servants of Mary Immaculate Jubilee!!!

On December 12, 2009 - the Sisters Servants of Mary Immaculate celebrated their 75th Anniversary of Ministry in the USA and 50th Anniversary as a Province. Below is the text from Metropolitan-Archbishop Stefan Soroka's Homily during the Jubilee Liturgy.

(Click on Photo to Enlarge)

Sisters Servants of Mary Immaculate 75th Anniversary of Ministry in the USA and 50th Anniversary as a Province

My brother bishops, my brother clergy, the Religious Sisters of the various Congregations present today, most especially, the Sisters Servants of Mary Immaculate, family members of the Sisters Servants, and my sisters and brothers in Christ, C.I.X.!

This celebration is so special. It deserves significant reflection in the homily. I desire to be respectful and mindful of the need for the Ukrainian language. Yet, trying to address the significance of the occasion in both languages will involve far too much time for the homily. I have prepared the complete text in Ukrainian and it has been made available for those who do not understand the English language. Thank you for your anticipated understanding.

Thank you for gathering today for this very special celebration of the 75th anniversary of ministry of the Sister Servants of Mary Immaculate in the United States of America, and the 50th anniversary as a Province. Today we celebrate! We celebrate what St. Paul spoke of in today’s Epistle reading - the ministry of God’s fellow workers. What a tremendous description of all true caregivers of souls – to be called God’s fellow workers. And the community, the Sisters Servants of Mary Immaculate is God’s precious field and His building, His creation.

Servants are not those to whom one belongs but those whose service one gratefully accepts. There are many servants, but there is only one to whom one can belong – the Lord. Each member of the community is a servant of salvation of others, and each in the way the Lord gives that member. If a style of service is more pleasing or seems to be of more value than another, it goes back to the Lord who gave it. No one can choose his or her style. It is God’s gift.

St. Paul goes on to shed new light on the relationship of servants in a community. In a garden, one person may plant a seed and another may water it. But, neither can claim to have made the seed grow. It is God who gives the growth. Neither is anything without God’s blessings. Both are servants working together for the one Master – God himself. In a community, there is no passive membership, but all have to build together. God uses human instruments to bring to people the message of His truth and love. It is He alone who wakes the heart of people to new life.

This God did when He planted a special seed of inspiration in the heart of a young twenty-three year old maiden named Michaelina, today known as the Servant of God, Sister Josaphata Hordashewska. She heard the inner call to follow Jesus and responded by consecrating her life to God. She was aware of the need for a spiritual and moral uplifting of her own people. At the same time, two priests were inspired by God to begin an apostolic religious community of women. They recognized in the young Michaelina the necessary human and spiritual qualities needed to initiate religious life and to be a leader. These priests challenged her to lead the young women who were showing an interest in becoming members. The young Michaelina felt that their invitation was the voice of God. She willingly surrendered herself to begin this new Congregation of Sisters. The Congregation of the Sisters Servants of Mary Immaculate was formally established in 1892 on the Feast of the Dormition of the Mother of God. Eight young women, ages fifteen to Sister Josaphata’s twenty-three, composed this first apostolic religious community in the Eastern Church. Their charter of service was, “to serve our people where the need is greatest”.

This new congregation of Sisters quickly grew and began to serve in many different places. As early as 1910 and a few times thereafter, Bishop Ortynsky asked for the help of the Sisters Servants of Mary Immaculate in the United States of America. The Sisters did not have sufficient numbers and were unable to send Sisters from Ukraine. In 1935, Bishop Bohachevsky was successful in having four Sisters travel from the established Province in Canada. What followed is a dramatic testimony to the power of God’s growth in response to the seeds planted and nurtured by the Sisters Servants of Mary Immaculate together with their bishops and clergy. The community of Sisters flourished in numbers and in the variety of the missions they undertook.

Allow me to share with you some words of reflection by the Provincial of the Canadian Province, Sister Elizabeth Cassian. She wrote in a diary that “in a short time, we were flooded with requests from different parishes….Bishop Bohachevsky was very generous…like a real father… took good care of us….The homes were parish possessions….Sisters were paid $20 to $30 monthly….somehow we managed to survive....News spread like lightening throughout America about Sisters….diligent and dedicated….how they raised the parishes’ spirits…worked hard in schools….They created a friendly atmosphere…..God knew well that my great interest was to have the community grow in sanctity and sacrificial labor for His greater glory”.

The testimony of one of the early Sisters, Sister Alphonse Chrunik, also speaks of the early struggle of the Sisters. She writes of the difficulty in getting their visas and of feeling so alone in a strange country. She writes, “The Sisters were going two by two, changing every month or so, a different pair would go out to collect, travelling from city to city…every day….from door to door, begging….also searching for a suitable place that could be a home for all of us to come to. We were grateful to the parish priests who kindly received us and gave us support and help we needed. Also the priests’ wives were like mothers to us. Many times we lodged at the priests’ residence. Bishop Bohachevsky was a man who looked to the future…asked for more and more Sisters….that in about four years we were about forty sisters…impossible to accommodate on Brown Street in Philadelphia… With God’s help, the home in Sloatsburg was bought. Then on we had a spacious home to come home to”.

This peaceful place in Sloatsburg, the former Morgan Hamilton estate, was purchased in 1941. The official opening book in 1942 beautifully speaks of the striking statistics of the ministry of the Sisters in North America. The statistics are described as telling “the romance of the past years”. I quote, “In them the reader will see the sacrifice and charity that lie beneath their cold surface. They are aglow with fire of that zeal that prompted and sustained them. Love of God, devotedness to Mother Church, zeal for souls, throb in every figure of this statement….This final summary is but a distant echo of a charitable event that has affected the life of many”.

This became very evident in the ministry of the Sisters Servants of Mary Immaculate in the United States. Sisters became quickly involved in various ministries in parishes in Pennsylvania, in New York, and in Stamford, Connecticut, ; and also in Detroit, Minneapolis, Washington, D.C., St. Louis, and Ukraina in North Dakota. The primary ministries included administration of parish schools, teaching in day and evening schools, ministering in libraries, facilitating parish and children’s choirs, ministering with the Sodality of Mary and Altar Boy Societies, offering literary instruction and sewing classes, and providing care for the aged in nursing homes. Involvement in catechetical and youth ministry in the Stamford and in the Philadelphia eparchies became a significant priority in the more recent decades. The successful completion of a Masters Degree in Church Administration led Sister Thomas Hrynewich to serve as Secretary and Chancellor to the Metropolitan Archbishop of Philadelphia. Annual pilgrimages in Sloatsburg have been organized for many years to provide for the spiritual renewal of the faithful. Various faith enrichment experiences are regularly offered by the Sisters at this St. Mary Villa Spiritual and Educational Center. The variety of the different ministries attests to the multitude of gifts given by God to the different members of the Congregation of the Sisters Servants of Mary Immaculate throughout these past 75 years in the USA. Some planted while others nurtured the seed and its growth. God Himself provided richly for the growth.

The community was also engaged in its active nurture of its members, through the encouragement of vocations and in its own constant renewal. The first Novitiate of the community was established in 1968 and its first postulant is among us today, Sister Cecilia Sworin. The new Province for the United States was established in 1959.

The Gospel of St. Luke told us of how Mary “eagerly’ went to the house of Zacharias to greet Elizabeth. Then Elizabeth speaks of Mary as being blessed because she believes that the things spoken to her from the Lord would find their fulfillment. Today’s recognition of the seventy-five years of dedicated ministry of the Sisters Servants of Mary Immaculate and the fiftieth anniversary of the establishment of the American Province originates in God’s call for this fulfillment. God inspired the young Sister Josaphata to eagerly respond to His voice spoken through his dedicated priests, the co-founders of the community. They shared a belief in the successful fulfillment of the creation of new life, in the potential of an apostolic ministry within our Ukrainian Catholic Church by consecrated religious women. Others eagerly responded in imitation of their belief. Hope and the desire to serve God came to be exulted within generations of women who have followed in these past seventy-five years in the United States of America. And they were, as Sister Catherine Huculak, related in her diary about their first retreat in Philadelphia, “We were happy. In the conference room was only an ikon of the Mother of God and a burning candle before it. This did give good effect for a retreat but made the little room warm”.

One could attribute many glowing qualities about the Sisters Servants of Mary Immaculate as has become very evident in their various ministries. Sister Catherine Huculak cites one of the most important – that they were happy. Despite the hardships and challenges the Sisters Servants of Mary Immaculate have faced throughout these past seventy-five years of ministry in the United States, the Sisters can be characterized as being happy in their dedicated ministry. They have shared in the blessedness of Mary. To Mary was granted the blessedness of being the Mother of the Son of God. Her heart was filled with much wondering and joy at such a great privilege.

That blessedness would also be a sword to her heart. It meant that some day, she would see her Son hanging on a cross. To be chosen by God often also means carrying a crown of joy and a cross of sorrow. God does not choose a person for ease and comfort and selfish joy. He chooses a person for a task. And the task demands much growth and sacrifice. It is the paradox of blessedness that it confers on a person at one and the same time the greatest joy and the greatest task in the world. Each Sister Servant of Mary Immaculate was chosen by God for a particular task. The fulfillment of that task brought great joy, contentment and satisfaction. It also presented great challenge for spiritual growth and self sacrifice in the service of others. Hardships and personal inconvenience may have been endured. Yet, God provided for the growth and nurture of the Sisters, and for the ministry to His faithful. The Sisters Servants of Mary Immaculate have magnificently fulfilled their charter “to serve our people where the need is greatest”.

Know that your lives as Sisters Servants of Mary Immaculate has had a tremendously positive and nurturing impact on the life of the Ukrainian Catholic Church in the United States of America. God enabled the growth of His Ukrainian Catholic Church in the USA to grow through your ministry. You have served with joy. You have served with great humility and self-sacrifice. You have taught by faithful example and with words of inspired instruction. Your lives of holiness and sanctity have been a source of inspiration for bishops, clergy and faithful of all ages, particularly the young and the elderly with whom you have dedicated special attention in ministry.

Words cannot adequately express the gratitude of the entire Church for your dedicated ministry as Sisters Servants of Mary Immaculate. Thank you for being who you are called to be. Thank for your generous response of love of God and service of His Holy Church. Thank you for being such gracious imitators of the loving presence of the Blessed Mother in the way you fulfill all you do for others. You are consecrated women of prayer who bring the needs of the faithful to the Blessed Mother for her intercession to Her Son, Jesus Christ. You model the humility of the Blessed Mother in loving and serving God. We offer our humble prayers of gratitude to almighty God for the intentions of all the Sister Servants of Mary Immaculate.

We pray that your community may be especially blessed with new vocations. Let us together continue to look at ways we can uplift the treasure of consecrated life amidst our clergy and faithful throughout our Ukrainian Catholic Church in the USA. The present lack of vocations may be God’s way of directing us in new directions for renewal of our Church. Let us be attentive to His voice for us. Let us foster confidence in the fulfillment of what God desires of the Sisters Servants of Mary Immaculate in the USA and throughout the world.

Know that all of us love you and appreciate you. Know that we care deeply about you and that we pray for you. Our heartfelt congratulations are offered to you on the occasion of the celebration of your seventy-fifth anniversary of ministry in the USA and the fiftieth anniversary of the establishment of the American Province. Let us continue to celebrate this in our holy prayers.

God bless you richly in ways only He can!
+ C.I.X.
+Metropolitan-Archbishop Stefan Soroka


75 років служіння Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в США
та 50 років заснування Провінції в США

Мої брати єпископи, духовні отці, преподобні сестри з різних чинів і згромаджень, що прибули на ці святкування, а особливо, Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, члени родин Сестер Служебниць, мої брати і сестри в Христі, Слава Ісусу Христу!

Ці святкування є такими особливими. Вони варті особливих розважань у проповіді. Я стараюся поважати й пам’ятати про потребу української мови. Однак, звернення щодо особливості даної події з використанням обидвох мов потребуватиме непомірно багато часу на саму проповідь. Тому я приготував повний текст проповіді українською мовою, яким можуть скористатися ті, кому важко дається розуміння англійської. Дякую вам за ваше сподіване зрозуміння.

Дякую вам за присутність на сьогоднішніх святкуваннях 75-тої річниці служіння Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Сполучених Штатах Америки та 50-тої річниці заснування тут їхньої Провінції. Сьогодні ми святкуємо! Святкуємо те, про що говорив святий Павло у сьогоднішньому читанні Апостола – служіння співробітників Божих. Що за надзвичайна характеристика усіх правдивих духовних опікунів, які названі співробітниками Божими. А спільнота Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії є Божою безцінною нивою, Його будівлею, Його творінням.

Слуги це не ті, які комусь належать, а ті, чиє служіння приймається з вдячністю. Є багато слуг, але є лише один, кому вони належать – це Господь. Кожен член спільноти є служителем спасіння інших, і кожен тим шляхом, який визначив для нього Господь. Якщо вид служіння є більш гідним, чи здається більш вартісним за інший, то це стосується Господа, Який доручив його. Ніхто не може вибирати це служіння. Воно є Божим Даром.

Святий Павло проливає нове світло на взаємини слуг у спільноті. Один слуга може садити сад, інший поливати його. Але жоден з них не може запевнити, що це він зростив сад. Бо його зрощує Бог. Нічого не відбувається без Божого благословення. Обоє є слугами, що працюють разом для одного Господаря - самого Бога. У спільноті немає бездіяльних членів, але усі будують разом. Бог використовує людей як засіб донесення свого послання правди й любові. Це Він єдиний збуджує людські серця до нового життя.

Це ж зробив Господь, коли засіяв зерна натхнення в серце двадцяти-трьохрічної дівчини Михайлини, відомої сьогодні як слугиня Божа сестра Йосафата Гордашевська. Вона почула внутрішній заклик йти за Ісусом і відгукнулася на нього посвятивши своє життя Богові. Вона була свідома потреби духовного та морального підняття свого рідного народу. У той сам час двоє священиків були натхненні Богом започаткувати спільноту богопосвяченого апостоляту для жінок. Вони розпізнали в молодій Михайлині людські та духовні якості потрібні для організації релігійного життя та його провідництва. Ці священики вибрали її до проводу молодими жінками, які виявили зацікавлення стати членами такої спільноти. Молода Михайлина відчула, що їхнє запрошення – це голос Божий. Вона повністю віддалася заснуванню цієї нової спільноти сестер. Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії було формально засноване в 1892-му році в празник Успення Пресвятої Богородиці. Вісім молодих жінок, віком від п’ятнадцяти до двадцяти трьох років сестри Йосафати, склали цю першу апостольську богопосвячену спільноту в Східній Церкві. Їхнім уставом служіння стало: «служити нашим людям там, де є найбільша в тому потреба».

Нове згромадження сестер швидко розрослося і розпочало служіння в багатьох місцях. Ще в 1910 році, а відтак і пізніше, єпископ Сотер Ортинський звертався до Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії про поширення їхнього служіння на Сполучені Штати Америки. Але оскільки сестри ще не мали достатньої кількості своїх членів, то не змогли тоді прислати сестер з України. У 1935 році єпископу Богачевському вдалося спровадив чотирьох сестер з провінції заснованої перед тим в Канаді. Те що відбувалося опісля – є надзвичайним свідченням Божої волі зростання посіяних зерен, якими опікувалися Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії разом з їхніми єпископами та духовенством. Згромадження сестер зростало чисельно й якісно, започатковуючи місійні справи.

Дозвольте мені зачитати слова роздумів Провінційної настоятельки Канадської Провінції, сестри Єлизавети Кассіян. Вона писала у своєму щоденнику: «В короткому часі ми отримали прохання з різних парафій... Єпископ Богачевський був дуже щедрий... Як справжній батько... заопікувався нами... Будинками володіли парафії... а сестри отримували де 20, а де 30 доларів в місяць... Це дозволило нам якось виживати... Новини про сестер поширювалися по Америці зі швидкістю світла... невтомні та віддані... як вони підносили дух... Важко працюючи в школах... вони створювали дружню атмосферу... Бог добре знав, що моїм найбільшим зацікавленням було мати спільноту, яка зростає у святості й жертовній праці для Його святої прослави».

Свідчення однієї з перших сестер – Альфонси Груник, також про старання сестер. Вона пише про труднощі з візами і почуття самотності в цій незнайомій для них країні. Вона пише: «Сестри приїздили по двоє, міняючись кожні кілька місяців, різні пари зверталися за пожертвами, переїжджаючи з міста в місто... кожен день... від дверей до дверей... просячи, але й одночасно шукаючи за відповідним будинком, який би став домом для всіх нас. Ми були вдячні тим парафіяльним священикам, які ласкаво приймали нас, підтримували і допомагали в потребах. А ще, дружини священиків були для нас, як матері. Багато разів ми зупинялися в приходствах. Єпископ Богачевський був людиною, яка дивилася в майбутнє... він просив присилати більше і більше сестер... і вже за чотири роки нас було більше сорока... яких уже неможливо було розмістити на Бравн Стріт у Філадельфії... з Божою поміччю було куплено дім у Словтсбургу. Відтоді ми мали просторий будинок, який став нашим домом».

Це тихе місце в Словтсбургу, колишній дім Мограна Гамільтона, був куплений у 1941 році. Офіційно розпочата в 1942 році книга прекрасно свідчить про вражаючу статистику служіння сестер в Північній Америці. Статистику можна описати як розповідь про «романтику минулих років». Я цитую: «У них читач побачить жертовність і доброчинність, які лежали під спокійною зовнішністю. Вони були запалені вогнем ентузіазму, який заохочував та підтримував їх. Любов до Бога, посвята Матері Церкві, заохота душам, пульсують в кожній фігурі цього свідчення... підсумок є не що інше, як відголосок доброчинності, яка вплинула на життя багатьох».

Це стає дуже очевидним у служінні Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Сполучених Штатах. Сестри дуже скоро прилучилися до різного служіння в парафіях Пенсильванії, Нью Йорку, та Стемфорду (Коннектикут); а також у Детройті, Міннеаполісі, Вашінгтоні (О. К.), Сент Луїсі, і в Україні (Північна Дакота). Головне їхнє служіння полягало в керівництві парафіяльними школами, навчання в денних та вечірніх школах, праця в бібліотеках, керівництво парафіяльними та дитячими хорами, провід Марійських дружин та вівтарних дружинників, курси літератури та шиття, догляд за старшими у старечих будинках. Катехизація та молодіжне служіння в Стемфордській та Філадельфійській єпархіях стали пріоритетами останніх десятиліть. Успішний захист магістерки в церковного керівництва привів сестру Томію Гриневич до служіння секретарем і Канцлером Митрополита-Архиєпископа Філадельфійського. Щорічні прощі в Словтсбургу служать духовному відновленню вірних. Різні духовно збагачуючі вірних практики регулярно проводяться сестрами в духовному центрі святої Марії Вілла та в навчальному центрі. Різноманіття служіння свідчить про багатство обдарувань уділених Богом Сестрам Служебницям Непорочної Діви Марії впродовж цих 75-ти років праці в США. Хтось сіяв зерна, інші поливали й опікувалися. Сам Господь щедро сприяв зростанню.

Згоромадження активно живило і своїх членів, заохочуючи покликання і власне постійне оновлення. Перший новіціят згромадження був відкритий в 1968 році і його перша постулянтка сьогодні серед нас – сестра Сесилія Сворин. Нова Провінція для США була заснована в 1959 році.

Євангеліє від Лука розповідає нам, як Марія «швидко» зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Тоді Єлизавета заговорила про Марію як благословенну, бо вірила, що сказане їй від Господа здійсниться. Сьогоднішнє визнання сімдесяти п’яти років відданого служіння Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та п’ятдесятиріччя заснування Американської Провінції, започатковане закликом Божим для його здійснення. Бог надихнув молоду сестру Йосафату з охотою відгукнутися на Його голос, що прозвучав з уст Його відданих священиків і спів-засновників спільноти. Вони розділяли віру в успіх започаткованого нового життя, в потенціал апостольського служіння богопосвячених жінок в нашій Українській Католицькій Церкві. Інші з легкістю відгукнулися йдучи за своєю вірою. Надія та прагнення служити Богові восторжествували в поколіннях жінок, які йшли за ними впродовж цих сімдесяти-п’яти років у Сполучених Штатах Америки. Це засвідчила сестра Катерина Гуцуляк, згадуючи у своєму щоденнику про першу поїздку до Філадельфії: «Ми були щасливі. В конференц-залі була лише одна ікона Матері Божої і запалена свічка перед нею. І це не лише відображало прощу, але й перетворювало маленьку кімнатку на затишнішу».

Можна відзначати різні зростаючі якості Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що випливало з їхніх різноманітних служінь. Сестра Катерина Гуцуляк відзначає одне – найважливіше – вони були щасливі. Не дивлячись на численні виклики та випробування, які спіткали Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії впродовж минулих сімдесяти п’яти років служіння в Сполучених Штатах, все ж їх можна охарактеризувати як щасливих у своєму відданому служінні. Вони розділили благословенність Марії. Марія була благословенна материнством Сином Божим. Її серце було сповнене подиву та радості за таку високу привілегію.

Але це благословення стане також мечем для її серця. Це означає, що одного дня вона побачить свого Сина розіп’ятим на хресті. Бути вибраним Богом часто означає нести корону радості, але й хрест скорботи. Бог не обирає людину для легкої, зручної та егоїстичної радості. Він обирає людину для завдання. А завдання вимагає зростання та жертовності. Це парадокс вибраності, вона несе одночасно і велику радість і велике випробування в світі. Кожна з Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії була обрана Богом для певного завдання. Виконання цього завдання приносило велику радість, втіху й задоволення. Воно також несло виклик духовного зростання і само-посвяти в служінні іншим. Труднощі та особисті незручності повинні були бути подолані. Тоді Бог забезпечував зростання і живлення сестер, необхідне для служіння Його вірним. Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії бездоганно сповняли свою ціль «служити своїм людям там, де в цьому є найбільша потреба».

Знайте, що ваше життя як сестер Служебниць Непорочної Діви Марії мало надзвичайно позитивний та живильний сплив на життя Української Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки. Через ваше служіння Бог забезпечував і зростання своєї Української Католицької Церкви в США. Ви служили з радістю. Ви служили з великим смиренням та жертовністю. Ви виховували прикладом віри та словами натхненного навчання. Ваше життя в святості та чистоті було джерелом натхнення для єпископів, духовенства та вірних різного віку, але особливо для молоді та старших, яким ви уділили своє особливе служіння.

Словами важко передати вдячність усієї нашої Церкви за ваше віддане служіння Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії. Дякуємо вам за те, що були тими, ким ви покликані бути. Дякуємо за ваш щедрий відгук любові до Бога і служіння Його святій Церкві. Дякуємо за те, що ви є таким благодатним взірцем люблячої присутності Матері Божої в тому, як ви здійснюєте своє служіння іншим. Ви святі жінки молитви, ви передаєте потреби вірних Матері Божій і просите про її заступництво перед Сином, Ісусом Христом. Ви відтворюєте смирення Матері Божої в любові та служінні Богові. Ми зсилаємо наші смиренні молитви до Всевишнього Бога за намірення всіх Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Ми молимося, щоб ваше згромадження було благословенне новими покликаннями. Разом продовжимо шукати шляхи підняття скарбу богопосвяченого життя серед нашого духовенства та вірних усієї Української Католицької Церкви в США. Брак покликань сьогодні, можливо, є Божим дороговказом до зміни напрямку, пошуку шляхів відновлення в нашій Церкві. Будьмо уважні до Його голосу внутрі нас. Плекаймо довіру до здійснення Божого плану для Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в США і в світі.

Знайте, що всі ми любимо й високо цінуємо вас. Ми переживаємо і молимося за вас. Ми сердечно вітаємо вам з нагоди святкування сімдесят п’ятої річниці вашого служіння в США і п’ятдесятої річниці заснування Американської Провінції. То ж, продовжім святкувати це в наших побожних молитвах.

Нехай Господь щедро благословить вас лише Йому відомими шляхами!

Слава Ісусу Христу!
+Митрополит-Архиєпископ Стефан Сорока